Генетика КЯОТ і бджільництво: Нові можливості для пасічників

Генетика якісних і кількісних ознак тварин має значну роль у бджільництві, оскільки дозволяє селекціонерам підвищувати продуктивність бджіл, їхню стійкість до хвороб, адаптивні здібності та інші важливі характеристики.

У бджільництві генетичні методи застосовуються для виведення нових, продуктивніших і більш витривалих порід, що є особливо актуальним з огляду на сучасні екологічні виклики та загрозу популяціям бджіл.

Основні напрямки застосування генетики в бджільництві:
Покращення медопродуктивності:

Виведення ліній бджіл з високою здатністю до виробництва меду. Генетичний відбір спрямовується на підвищення медопродуктивності за допомогою відбору особин із високими показниками.
Оцінка та відбір на основі кількісних ознак, таких як розмір гнізда, кількість зібраного нектару та виробництво воску.

Геном Медоносної Бджоли

Підвищення стійкості до хвороб:

Генетична селекція бджіл, стійких до захворювань, як-от вароатозу, нозематозу та європейського гнильця. Стійкі лінії бджіл мають кращий імунітет, що підвищує загальну продуктивність пасік.
Використання молекулярних маркерів для виявлення генів стійкості до хвороб.
Адаптація до клімату та середовища:

Виведення порід, які краще адаптовані до місцевих кліматичних умов. Це особливо важливо для регіонів із різними температурами або вологістю.
Збереження та селекція місцевих популяцій, які вже мають природну адаптацію до певних умов.
Покращення поведінкових ознак:

Відбір бджіл із менш агресивною поведінкою, що спрощує роботу з ними та знижує ризик для пасічників.
Поліпшення ознак, які впливають на продуктивність, як-от рійливість та здатність до запилення, оскільки деякі лінії мають вищу схильність до роїння або агресивнішої поведінки.
Селекція за ознаками зимостійкості:

Виведення бджіл, здатних витримувати тривалі зими та низькі температури, що важливо для бджолярів у холодних кліматичних зонах.
Селекція ліній з високою зимостійкістю дозволяє знижувати втрати бджолиних сімей протягом зими.
Контрольований відбір та штучне осіменіння:

Для отримання певних бажаних ознак використовують контрольоване схрещування та штучне осіменіння. Це дозволяє точно контролювати генетичний склад нових поколінь та досягати більш прогнозованих результатів.
Контрольований відбір дає змогу уникати випадкового змішування та зберігати цінні генетичні характеристики.
Використання генетичних маркерів та методів молекулярної генетики:
Сучасні методи, такі як маркер-асоційована селекція (MAS) і генетичне картування, дозволяють швидше і точніше виявляти особини з потрібними ознаками.
Дослідження ДНК дає змогу ідентифікувати окремі гени або маркери, які впливають на продуктивність, стійкість до хвороб та інші характеристики.

Приклади порід бджіл, які створені завдяки генетиці:

Карніка: характеризується високою продуктивністю та миролюбністю, є дуже витривалою та адаптивною.
Італійська бджола: відома за здатність до медозбору та добру стійкість до деяких хвороб.
Бакфаст: стійка до багатьох хвороб, миролюбна і продуктивна, що є результатом багаторічної роботи з селекції.
Таким чином, генетичні методи в бджільництві сприяють ефективнішому використанню бджолиних сімей, підвищенню їхньої стійкості до хвороб, адаптації до клімату і збереженню популяцій в умовах глобальних змін середовища.

Детальніше можна познайомитись за цими посиланнями;

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/gdv?org=apis-mellifera&group=apinae

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/gdv/browser/genome/?id=GCF_003254395.2

+1

0