Хміль пилконос
Хміль звичайний на пасіці і користь і краса
Хміль звичайний (Humulus lupulus L.) витка ошатна і дуже гарна рослина яку люди здавна використовують для всіляких господарських потреб, причому корисними є всі частини рослини: шишки і стебла, листя і пилок, молоді і старі пагони, коріння. Суцвіття хмелю використовують у харчовій промисловості, пивоварінні, випіканні хліба і парфумерній промисловості, для озеленення та медицині.
Хміль звичайний поширений по всій території України, культивується в основному на Поліссі. Безумовно хміль придатний для використання його у бджільництві. Хміль звичайний належить до родини коноплевих (Cannabaceae). Народні назви: хмелина, виноград дикий, гимей.
Хміль звичайний
Хміль звичайний багаторічна рослина з великим гранчастим стеблом, довжиною 3-6 м. Листки супротивні, довго черешкові, зверху темно-зелені, зісподу блідіші, з жовтими залозами і росіянами ворсинками по жилках.
Нижні листки округлі з серце подібною основою, лапчасті 3 – 5 лопатеві, верхній цілі, а на гілках із жіночим суцвіттям чергові квіти одностатеві, дводомні в дихазіях зібраних у чоловічих особин волоте подібними а жіночих головчастий колосоподібними суцвіттями, поодинокими або в свою чергу зібраними гронами.
Суцвіття в пазухах Верхніх листків і верхівкові. Чоловічі квітки з жовтувато зеленою оцвітиною. Тичинки трохи довші від часток оцвітини, з короткими нитками і прямостоячими жовтими поляками.
Жіночі Колоси яйцеподібні або довгасті світло-зелені на ніжках. Плід односім’яний білувато-сірий горішок. Квітує у червні-серпні, росте у вологих місцях по берегах боліт, річок, на узліссях, між чагарниками, по узбіччях доріг. Завдяки своєму корисному складу, хміль допомагає виліковувати чимало хвороб. Мабуть тому наші предки мали звичай обсипати молодят шишками хмелю як на пуття і побажання бути здоровими і народити багато дітей.
Сучасна фармакологічна промисловість також використовує хміль у ряді медичних препаратів. Так хміль використовують у виготовленні заспокійливих снодійних препаратів, особливо корисними та лікувальними вважаються шишки плоди хмелю. Їх збирають і заготовляють у серпні або вересні. Вони мають легкий ненав’язливий аромат, у них містяться смоли, ефірні олії, фарбувальні речовини, дубильна та валеріанова кислоти. До складу хмелю входять вітаміни групи B, поліфеноли, фітонциди, органічні кислоти, віск, каротин, фітогормони, рутин та інші корисні речовини. Смоли та органічні кислоти нормалізують роботу шлунково-кишкового тракту, поліпшують обмін речовин, підвищують апетит.
Для зовнішнього застосування настоянки хмелю використовують при лікуванні забоїв, гнійних ран, для зменшення болю в суглобах, при випаданні волосся. Перелік захворювань при яких він є ефективним засобом лікування досить широкий, його використовують навіть для лікування алкоголізму.
Хміль пилконос
Хміль зазвичай добрий пилконос. Бджоли охоче сідають на його квіти і упродовж всього літа збирають з них пилок. Отож добре було б висадити хміль звичайний на пасіці навколо альтанки чи будиночка, або ж облаштувати з хмелю живу огорожу висадив що його уздовж периметра пасічного точка, біля металевої сітки, чи дерев’яних лат.
Така огорожа добре допоможе бджолам назбирати пилку і захистить пасіку від стороннього ока.
Рослина невибаглива, росте швидко й створює чудові зарості які треба тільки вчасно спрямовувати на опори і формувати з них декоративні форми. Ось такий він хміль звичайний. Висадіть його біля пасіки і матимете добрий пилконос, гарне озеленення ще й комору оздоровчих засобів.
Більше публікацій на тему пилконосів та медоносів за лінком
Матеріал підготувала С. М. Онищенко
місто Суми.
Надруковано в журналі “Пасіка” номер 1, 2019 року.